Хто я?
Мене вперше помітив Парацельс ще в XVI столітті, коли опустив залізний цвях у сульфатну кислоту.
У кінці XVIІ ст.. мною зацікавився Роберт Бойль. Він одержав мене із хлоридної кислоти при дії на неї залізними стружками. Роберт Бойль зібрав мене в посудину, але не впізнав, що це я, він прийняв мене за повітря.
Сучасник Бойля француз Лемері зібрав мене в посудину і підніс свічку до отвору посудини і від цього вогню я розірвав посудину і шматочками скла ледве не вбив ученого.
До кінця мене вивчив англійський хімік Генрі Кавендиш у 1766 році. Тоді мене назвали «горючим повітрям».
У 1783 році Лавуазьє одержав мене в чистому вигляді із води. Так я ввійшов у сім’ю хімічних елементів і завоював свої права. Правда, на Землі мене нараховують лише 1%, зате мене багато на Сонці, біля 84%. Я найпоширеніший у світовому міжзоряному просторі елемент. Там моїх атомів зустрічається в 100 разів більше, ніж атомів усіх інших елементів, відомих на Землі.
Мої молекули збираються у верхніх шарах атмосфери. Так, наприклад, на висоті 50 км. Мене 3%, а на висоті 100 км – 95 %.
В людському організмі мене міститься 10% або близько 7 кг, а коли цю масу перевести в газоподібний стан, то вийде близько 80 м3 газу. Так що, коли б я був у людському організмі у вільному стані, то я його вільно підняв би в повітря, як піднімають аеростати з вантажем.
Так хто ж я?
|