Якось я й мої товариші задумали пополювати на одному з островів. Попливли туди на човні. Ось у тумані показалися обриси острова. Ми швидко причалили до берега й насамперед почали розпалювати вогнище. А щоб вітер не погасив його, ми обклали його камінням, якого багато валялося навколо. Каміння було м’яке, біле і дуже бруднило руки. Паливо в нас було чудове, вітер уже не заважав нам, а проте багаття не розгорялося. Лише спільними зусиллями вдалося розпалити вогонь.
Вранці всі накинулися на чергового Володю: вогнище погасло, а сірники десь запропастилися. Але я виручив Володю, заявивши, що й без вогню зварю яйця на сніданок. Для цього я подрібнив біле каміння, де торкався до нього вогонь, насипав його у вириту в землі ямку, поклав туди сирі яйця і полив їх водою. Каміння зашкварчало, повалила пара, за кілька хвилин яйця були готові.
|